Будівництво приватного будинку – це ретельно обдумане та заздалегідь сплановане рішення. Не кожна людина здатна відмовитися від життя на поверхах на користь приватного сектору. Але якщо рішення прийнято, до його реалізації необхідно підійти дуже скрупульозно. Особливо ретельно необхідно продумувати проводку в будинку, і робити це слід ще задовго до початку оздоблювальних робіт. Оскільки в приватному будинку люди можуть жити по 20-30 років, а деякі родові маєтки ще й передаються у спадок нащадкам, важливо не економити не тільки на матеріалах, а й на послугах електрика.
Зробити якісне проведення в будинку вам допоможуть висококваліфіковані фахівці компанії «Електромонтаж з нуля». Якщо ж ви таки вирішите виконувати електромонтаж самостійно, пам’ятайте, що у приватних будинках проведення подібних робіт має деякі особливості. У них на відміну від багатоквартирних будівель використовується багато легкозаймистих матеріалів та конструкцій з деревини, тому перед початком монтажу необхідно уважно ознайомитися з положеннями ПУЕ та підібрати найбільш безпечний прийом прокладання електропроводки.
У приватному будинку напруга може бути однофазною (220 В) або трифазною (380 В). У першому випадку максимальна витрата на будівлю – 10-15 кВт, у другому – 15 кВ. У трифазну мережу можна прямо підключати високопотужне обладнання — електричні плити, електрокотли, електродуховки і т.д. Але до трифазної мережі вимоги щодо введення та розведення жорсткіші, а у разі ураження струмом, наслідки набагато сумніші. Якщо площа будинку не більше 100 квадратів і не планується електроопалення, краще проводити мережу 220В.
У приватному секторі, особливо за містом, нерідкі випадки перепадів напруги в дуже великих межах. Як підвищена, так і занижена напруга є небезпечною для більшості побутових електроприладів. Щоб запобігти їх виходу з ладу, необхідно встановити відразу після лічильника стабілізатор напруги. Вони бувають трьох видів:
Вибір моделі залежить від фінансових можливостей власника будинку та від того, на яку потужність має бути розрахований стабілізатор. Підраховуючи повну потужність електроприладів, потрібно враховувати наявність електродвигунів (насоси, компресори, холодильники), які під час пуску споживають у 3-6 разів більше електрики, ніж за нормальної роботи.
Ретельно продумується розміщення всіх елементів електричної мережі. Вже на цьому етапі потрібно знати, де в будинку розміщуватимуться габаритні меблі, щоб не робити в цих місцях монтаж електроустановлювальних виробів. На плані мають бути відзначені також усі освітлювальні прилади та електроустаткування. Маючи чіткий план, простіше розрахувати сумарну потужність техніки, що використовується в будинку, щоб потім обчислити необхідний переріз проводки.
З плану, по будинку робиться розмітка. Відзначаються місця, в яких потрібно робити отвори для підрозетників та вимикачів, а також окреслюються лінії, якими проходитиме штроба для прокладання кабелю.
Усі споживачі електроенергії у будинку діляться на групи. Для кожної їх робиться окремий контур. Для кожної кімнати чи госпблоку робиться окрема лінія. Окремий контур може бути на розетки, на освітлення, кожне крило будинку або окремо кожен поверх. Спосіб розбиття залежить від конкретного проекту будівлі.
В окрему групу виводиться освітлення підвалу, гаража, прилеглої території та підсобних приміщень. Окрема лінія виділяється під кожен високопотужний прилад. Таким чином, у кухню може входити 3-7 ліній — на електрокотел, електроплиту, холодильник, мікрохвильову піч, електропіч, пральну та іншу потужну техніку. А ось для дрібної побутової техніки на кшталт блендера, тостера або кухонного комбайна достатньо 1 лінії.
У житлових кімнатах зазвичай заводиться 2-4 лінії. На одній йде освітлення, на другій розетки для комп’ютера, роутера, телевізора, окремо йдуть лінії на кондиціонер та електрообігрівачі. Електрощиток вибирається в залежності від кількості груп, також на кожну групу встановлюється окремий автомат. Місце встановлення щитка у приватному будинку не регламентоване. Найчастіше його встановлюють у котельні або біля вхідних дверей, якщо клас захисту відповідає вимогам.
Коли вибрано місце для щитка, можна приступати до облаштування проводки в будинку:
За розміткою болгаркою з абразивним колом робиться штроба для прокладання проводів;
Провід закладається в канавку та фіксується спеціальним кріпленням, виїмки закриваються алебастром або гіпсом;
Отвори для підрозетників та вимикачів вирізаються перфоратором, також встановлюються розпаювальні коробки;
Провід в розподільчих коробках скручується або спаюється, кожне з'єднання ізолюється.
Коли розведення по будинку зроблено, можна підключати електрику від вуличного стовпа. Якщо електромонтажні роботи всередині будинку можна робити самостійно, то вступний кабель повинен підключати лише електрик мережевої компанії. Підключення може здійснюватися двома методами:
Це найпростіший і найдешевший метод. Для цього до найближчої опори ЛЕП простягається СІП.
Більш надійний спосіб. У цьому випадку кабель укладається на глибину 0,8-1 м у захисній пластиковій або залізній трубі.
Як бачите, проведення електромонтажних робіт у приватному будинку дуже відрізняється від монтажу проводки у квартирі. У заміському будинку необхідно враховувати як особливості самої споруди, а й загальні умови проживання. Важливо заздалегідь проектувати конфігурацію електрощита та кількість засобів захисту. Звичайно, можна скористатися вже готовими схемами, але вони не завжди підходять під індивідуальні особливості вашого проекту. Не маючи знань у електротехніці, самостійно зробити правильні розрахунки неможливо. Кваліфіковане проектування та монтаж проводки у будинку пропонує компанія «Електромонтаж з нуля». Щоб викликати наших спеціалістів, дзвоніть за телефоном +38(063)548-13-54.
Електрика Київ